#@#
В книзі показано, на якому низькому духовному рівні знаходилась культура людей. Селяни не думали про неї, їм головне було забезпечити свою родину і нащадків матеріально, тому для цього вони постійно крали колгоспне майно без найменшого докору совісті, так як «крадіжка колгоспного» не вважалась злочином. Той, хто був нахабнішим та жадібнішим, мав більше можливостей, ніякі перепони не могли спинити таких людей на шляху до злодійства. Дорослі привчали своїх дітей привласнювати чуже, тому, підростаючи, в головах молодого покоління вкорінювалась думка, що в цьому немає нічого безсоромного.
Більшість селян до своєї роботи в колгоспі ставилися з прохолодою, так як це було чуже, про яке не дбали, як про своє власне. Чоловіків оповив зелений змій. Вони і вдома, і на роботі, не приклавшись до пляшки, не виконували своїх обов’язків.
Хоч і вважалось життя безтурботним, так як медицина та освіта були безкоштовними, людей за направленнями влаштовували на роботу, в містах вони мали можливість отримати квартиру та в пору тотального дефіциту думки простого населення були тільки про одне — де дістати, як урвати, заплативши хабар. Безкінечні черги в містах, обмеження в товарах, які можна було купити в одні руки, низька їхня якість, незначний вибір краму в сільських магазинах перетворював тихе життя селян в безпросвітну суєту. Ніхто не жалівся, так як обмежені інформативно, люди знали тільки те, про що їм сповіщали мас-медіа, вірячи, що вони живуть краще, ніж будь-які інші розвинені країни.
Особливу колоритність розповідям додають діалоги жителів села на місцевому діалекті, змішаному з російськими та українськими словами. Мальовниче автором зображено краєвиди та природа села. Читаючи, неначе ти сам перебуваєш серед цього буйства.
Гортаючи сторінки цього роману, читачам старшого покоління буде про що згадати, особливо тим, які на власні очі бачили сільське життя. Молодше ж може потішитися над безглуздими та комічними ситуаціями, в які потрапляли селяни через свою жадібність та користолюбство, та зробити висновки.
